“Йдучи на вичитку”

Приступити до викладу цього питання нас спонукали численні питання, домисли, а часом плітки і вигадки, які у середовищі віруючих з приводу молебнів за здоров’я, у просторіччі іменованих “вичитка” чи “відчитка “.

Всі ті, хто приїжджає до нас на молебень – вичитку чи уявляють куди, і для чого вони прийшли?

Вичитка – церковний чин, у якому вичитуються особливі заклинальні молитви з метою вигнання з одержимої людини нечистої сили. У требнику він називається ц.сл.мов. «Последование молебное о немощных, обуреваемых от духов нечистых», а в народі називається вичиткою. Це чинопослідування дає реальні плоди.

Зі Святого Письма ми знаємо про існування злих духів: перераховуючи беззаконня юдеїв, Мойсей каже, що вони “приносили жертви бісам, а не Богу” (Повтор.Зак. 32:17). Демон Асмодей убив сімох чоловіків, за яких по черзі видавали Сарру, дочку Рагуїла (Тов. 3:8). Злий дух заволодівав Саулом (I Цар. 16:14).

З приходом у світ Сина Божого біси втратили над людьми колишню владу. З Євангелія нам відомо, що не тільки Спаситель виганяв нечистих духів з одержимих ними людей, але й Його учні. «Господи, і біси коряться нам про Твоє ім’я» (Лк. 10: 17), – казали апостоли, повернувшись із проповіді. А після Свого Воскресіння Христос обіцяв віруючим у Нього як одну із ознак: «Іменем Моїм виганятимуть бісів» (Мк. 16: 17). За словами преподобного Ніла Синайського, «призивання імені Божого проганяє демонів». Тим більше, що хрест Христа став для демонів нестерпною мукою. Тому заклинання та вигнання темної сили ім’ям Ісуса Христа та хресним знаменням – явище в Церкві первісне.

Навіть язичники знали про існування серед християн особливих осіб, які заклинали одержимих ім’ям Ісуса Христа і тим самим виганяли з них нечисту силу. У перші століття християнства це було одним із служінь Церкви. Екзорцистами, тобто заклинателями нечистої сили, могли бути лише особи у священному сані. Самочинно братися за цю справу заборонено в силу 26 правила Лаодикійського Собору: «Не посвяченим від єпископа не дозволено заклинати ні в церквах, ні в будинках».

Слово Боже часто порівнює людину із посудиною; подружжя та їх діти (до створення власної сім’ї) стають у духовному сенсі системою сполучених посудин. Гріх навіть одного з батьків (особливо смертний) обов’язково знижує єдиний для всієї родини загальний потенціал нестворенної Божественної благодаті, позбавляючи всіх інших членів сім’ї благодатного божественного захисту від негативного впливу демонічних сил, що найбільше позначається на дітях, як на найслабших членах єдиного тіла сім’ї.

“Я Господь, Бог твій… що карає дітей за провини батьків, до третього та четвертого роду, що ненавидять Мене; і Той, Хто творить милості до тисячі родів тим, хто любить Мене, і хто дотримується Моїх заповідей” (Вих. 20:5).

Наприклад, гріх аборту, напевно, страшніший за інше вбивство. Він не тільки позбавляє дитину життя, а й можливості прийняти Святе Хрещення, обмитися від перворідного гріха, прийняти таїнство сповіді та причастя. Тяжкість цього гріха люди не завжди усвідомлюють. Незнання своїх гріхів, їх забуття – це від недоумкуватості, від нашої загальної немочі.

І ось минає час, відбувається переоцінка життя, і раптом у душі людина проявляє те, що змушує розуміти: сталося щось страшне. Повернути вбиту дитину не можна, і людина починає страждати. Якщо людина нецерковна, страждання залишаються, мучать і закінчуються по-різному – хтось живе на самоті, хтось божеволіє, хтось озлобляється і починає висувати претензії всьому світу…

Згадується Фріда з книги «Майстер і Маргарита», якій камеристка протягом 30-ти років щоранку подавала хустинку, якою Фріда задушила свою дитину. Ніщо її так страшно не мучило, як ця нещасна хустинка. І ось цей «хусточка» починає з’являтися і в житті кожної жінки що вчинила аборт, і якщо душа людини не лукава, то, милістю Божою, вона приходить у храм і там знаходить можливість покаятися.

Але маємо згадати і про інший родинний вплив. Схіархімандрит Прохор (Дубровський), ієросхимонах Іринарх, прп. схіігумен Амфілохій та інші богоносні подвижники мали ось таку думку: «Якщо ми молимося про померлих родичів, то і вони моляться з того світу за нас, про наш захист і добробут благословляють нас, а якщо з нашого боку немає молитов за рідних і близьких, то й вони у свою чергу просять на тому світі Господа, щоб Він відвідав скорботами і хворобами родичів, що забули і зарвалися у своєму спокої та добробуті».

Жодний вчинок не проходить марно! “Терабайти” гріха накопичуються, і вже четверте покоління дедалі явно страждає від тяжкості реактивного банку гріхів. Даремно зітхаєте, дідусі з бабусями, даремно сповнені гордості, що ви саме таких вчинків не робили! Ви були чистішими лише за рахунок “інерції” благодаті, що йде від предків, а не завдяки “моральному кодексу будівельника комунізму”.

Отже, «вичитка», це особливий молебень, що має у своєму складі спеціальні молитви – заклинання на нечистих духів, які протягом століть складали святі подвижники, старці. Молебень, який має на меті звільнити людину від насильства нечистого, від цієї одержимості, пов’язати демонічну волю владою та благодаттю Святого Духа.

Але над ким, коли, ким і як має відбуватися цей чин?

Людині потрібна «вичитка» тоді, коли вона з тієї чи іншої причини страждає: тілом (у вигляді захворювань), або душею (неприємності в сім’ї, на роботі, самотність, депресія, розпач, почуття фрустрації – непереборної перешкоди в житті і справах, неприємні, але закономірні випадковості і т.д.).

Будь-яка гріховна пристрасть насправді є підкоренням лукавим духам. Неконтрольовані спалахи гніву, зарозумілість з презирством до ближніх, лихослів’я, що доходить до внутрішньої потреби в матюках, пристрасть до спокусливих зображень – це і багато іншого є підкоренням душі темним силам.

Власне, душа кожної людини є вмістилищем, яке не терпить порожнечі. Якщо ти не будуєш у собі Храм Божий, то станеш житлом темних сил. У нас немає іншого вибору – або облаштувати у своєму серці вівтар Богу, або воно перетвориться на мерзоту запустіння. І тому від духовної активності людини безпосередньо залежить як стійкість її душі у світі земному, так і добробут у вічному світі.

Але дуже часто на вичитку приходять «шукачі, споживачі благодаті» і спокушаються, питають: «Як же так, вичитування пройшов, а не допомогло»; «Коли сеанс почнеться?»; «А чи обов’язково стояти на літургії перед вичиткою?»; «А чи можна приїхати відразу на лекцію?» Такі найчастіше потім зникають з храму.

Деякі залишаються надовго. І шлях зцілення для них – це шлях до віри. Шлях надважкої праці, яка тільки існує на світі – шлях молитви.

Так, з першого разу допомогти спроможні «бабка» або екстрасенс, тим більше що біс їм охоче підіграє. Але закінчується це погано. Скільки подібних історій розповідали мені хворі про своїх знайомих. З них багато хто або наклав на себе руки або потрапили до божевільні.

Найчастіше, причиною одержимості є смертний гріх, і першими в цьому ряду йдуть зневіра, блюзнірство, вбивство (у тому числі і як різновид його – вбивство в утробі, аборт), недбалість про своє спасіння, не ходіння до храму.

Як бути в тих випадках, коли людина не може прийти до храму, наприклад через хворобу, чи через тривалий далекий від’їзд?

В даному випадку вважатимемо, що йдеться про людину, яка веде церковний спосіб життя: регулярно сповідається, причащається, соборується. І тут допомогти можуть і рідні, чи близькі друзі такої людини. Яким чином? Прийти на вичитку, подати про нього записку, відповідно постояти та помолитися за нього.

Однак без особистої участі, простою «чарівною» присутністю на вичитці, нічого у вашому стані не зміниться на краще.

Необхідно жити по-християнськи:

ходити по неділях та святах до церкви;
дотримуватись постів – середи, п’ятниці та ін. встановлених Церквою багатоденних постів;
читати ранішні та вечірні молитви;
читати акафісти, молитви святим, покровителям вашим, і Ангелу-Охоронцю;
хоча б раз на 40 днів сповідатись та причащатись.

Зрозумійте, повірте і змиріться: без вашого особистого навернення до Бога і ваших власних трудів жодні проблеми у істинному Християнстві, Православ’ї не вирішуються!

А що ж робити з тими з наших рідних, хто страждає, але й віри і бажання прийти до храму не має?

Якщо дозволяє ваш особистий духовний і фізичний стан, рівень вашого християнського життя, можна і вичитувати невіруючого заочно, але в цьому випадку потрібен і подвійний духовний подвиг, подвійне навантаження нести, випробувань і спокус буде вдвічі більше.

Преподобний Амфілохій Почаєвський говорив: «Не вірить? – а ти вір і молись, і ходи до церкви за двох; мучиться? – а ти за нього сходи на вичитку, і постій, і помолися; не поститься? – а ти за двох постуй».

«Винні всі, а не я…»

Як зручно та нестримно приємно знайти винного! Наскільки часто ми звинувачуємо, засуджуємо людину, тільки тому, що нам щось здалося, чи щось наснилося, чи хтось сказав. Ми ніяк не хочемо зрозуміти і прийняти, що все, що з нами відбувається, відбувається з Божої волі, і за наші гріхи, яких, у порівнянні з іншими, у нас без міри. Не чаклун чи циганка винні, що ти у блуд впала з коханцем та прижила дитину від жонатого чоловіка, а тепер дитина хворіє, чи крадеш на роботі чи в сусіда, знати не знаєш постів та церкви, і водночас регулярно відвідуєш абортарій. За ці вчинки, а не через чаклунство Божа благодать покидає тебе, твій дім і твоїх дітей, а на її місці оселяються хвороби, негаразди, проблеми та скорботний плач. Святе місце пустим не буває.

І тут же залякані своїми ж бісами та подругами-«доброзичливцями» ми вже й на вичитку йти боїмося: а раптом біс, вийшовши від когось, зможе перейти до мене?

Авжеж зможе. І обов’язково перейде, якщо Ви під час вичитування стоятимете бездумно, без молитви про себе, про свої гріхи, без молитви про страждаючих, які стоять тут же поруч, або, що ще гірше – із засудженням їх та насміянням – так, для Вас це побоювання набуває свій загрозливий та явний зміст. Так само це побоювання є реальним для людей, які не носять натільного хреста, не приступають регулярно до сповіді і нехтують богослужіннями.

Як реагувати на крики одержимих у церкві, вичитках, богослужіннях?

Молитвою. Святий апостол Павло наказує нам: «…Безперестанно моліться» (1 Фес. 5:17). Тим більше ми зобов’язані виконувати цей наказ бачачи людину, яка страждає, людину в скорботі, болі та смутку. Тим більше що і багато хто з нас по собі знає біль і тяжкість цих недугів – а хто ж зрозуміє краще горе і скорботу іншого, як не той, хто несе або ніс колись такий самий хрест.

Чи потрібно і чи можна брати дітей на вичитки?

Якщо є крайня необхідність то звичайно ж можна, але тут слід мати на увазі інше: як вище вже розповідалося, діти страждають насамперед від беззаконь своїх батьків, і, якщо мати чи батько ведуть життя, м’яко кажучи беззаконне, то й вичитування таким нещасним дітям буде слабкою помічницею; полегшення, якщо вони й отримуватимуть, то лише малою мірою і на короткий час.

Після самої вичитки потрібна молитовна праця, оскільки будь-яка демонська омана має свою причину, яку і потрібно усувати. Апостолам, які не зуміли вигнати демона з одержимого юнака, Спаситель сказав: «Цей же рід виганяється лише молитвою і постом» (Мт. 17: 21). Це означає, що перемога над злими духами можлива лише за умов благочестивого життя, завдяки якому християнин звільняється від пристрастей і отримує від Бога благодатну допомогу. Ця перемога здійснюється лише за умов рішучого виправлення свого життя. Згадаймо, що Господь зціленої ним людини заповів: «Ти одужав; не гріши більше, щоб не сталося з тобою чого гіршого» (Ів. 5: 14).

Сама вичитка є лише допоміжним засобом, додатковою умовою, яка допомагає при внутрішній рішучості примиритися з Богом і далі жити в згоді з Ним.

Необхідно також виконувати благословення і поради свого духівника, якщо ви їх запитуєте. Якщо немає персонального духівника, то кожен священик, якому віруючий відкриває свою совість, кожен священик, який поставлений законним чином від єпископа, є духівник і провідник благодаті Божої тим віруючим, які звертаються до нього.

Отже, якщо ваша мета – передбачення майбутнього, «гадання» чи вам просто нудно, утримайтесь від візиту до нашого храму до сприятливого часу коли у вас виникне бажання покаятись у своїх гріхах.

Але, якщо ви маєте твердий намір виправити своє життя, покаятись та очистити свою душу, позбутись від навантаження проблем та негараздів ви маєте можливість це здійснити записавшись на вичитку у нашому храмі.

Запис щопонеділка з 19:00 за тел. (Viber):

+38 (099) 783 46 76

+38 (097) 705 85 96

+38 (095) 083 65 78