Ікона “Страшний Суд”

Неділя 23 лютого цього року має назву “Про Страшний Суд”, яка є однією з підготовчих до Великого Посту.

Саме до цього дня ми замовили у новий храм зображення “Страшного Суду” у розмірі 220*153см, що близьке до оригіналу.

Традиційно ікону “Страшного Суду” у православних храмах розміщують на західній стіні над виходом, аби залишаючи церкву після богослужіння і виходячи у світ, віруючі ще раз згадали про пекло та вічні муки, а також пам’ятали, що Господь суворий, але справедливий і милостивий.

Іконографія Страшного суду складалася на основі сюжетів Святого Письма та Передання, починаючи з IV століття (фрески античних катакомб), потім – у візантійському та європейському духовному живописі – і в цілому склалася в X-XI століттях. На іконах та фрескових розписах Страшного суду зображуються сцени кінця світу, воскресіння померлих, остаточного визначення долі кожної з людських душ, блаженства праведників та мук грішників. Найбільший вплив на іконографію на цю тему зробили канонічні Євангелія, Апокаліпсис, старозавітна книга пророка Данила, «Слова» Єфрема Сиріна та Паладія Мніха, житія Василя Нового, а також апокрифи: «Ходіння Богородиці по муках» та інші. Зображення Страшного суду не мали на меті залякування людей, але були покликані спонукати до роздумів над своїми гріхами – щоб «не впадати у відчай, не втрачати надії, але започаткувати покаяння».

На іконі (оригінал на дереві, темпера, розмір 221 × 180 см) останньої чверті XVIII століття, картина Страшного суду представлена ​​яскраво і виразно, відповідно до візантійської іконографії цього сюжету, що склалася за століття.

У верхньому ярусі складної композиції поміщені зображення Небесного Єрусалима, куди злітають на крилах душі святих, рівноапостольних царя Костянтина і цариці Олени, Господа Саваофа в оточенні ангелів, Новозавітної Трійці та Архістратига Михаїла, що скинеться з небес. Нижче зображений Христос як Суддя, якого чекають Божа Матір і Іоанн Предтеча, чини ангельські, уклінні Адам і Єва. Адама загрожує вжалити в п’яту стародавній змій, що піднімається з пекла. По обидва боки від Судді сидять Дванадцять апостолів із книгами в руках.

Ще нижче – Престол, уготований для Другого пришестя, з Животворчим Хрестом і розкритою Книгою життя, яку тримають два ангели; два інших ангели сурмлять, скликаючи душі на Страшний Суд. З Престолу вниз виходить рука з терезами, на яких зважуються добрі та злі справи душі. Демони намагаються перетягнути вниз чашу зі злими справами, але ангел відганяє їх списом. З одного боку від Престолу стоять праведники, з іншого – грішники; перед групою грішників – пророк Мойсей зі скрижалями, що вказує нагору, на Того, Кого духовно сліпі відкинули, не визнавши в Ньому Месію.

Зліва внизу – Авраамове лоно; тут, у райському саду, перебувають Розсудливий розбійник, що розкаявся на хресті, предки Авраам, Ісаак та Яків із душами праведних. До входу до саду прямують святі на чолі з апостолами Петром та Павлом. По центру – сцени землі та моря, що віддають своїх мерців. Поруч Ангел тлумачить пророку Данилові сенс колишнього йому бачення: чотири тварини – суть чотири «згубні царства» – Вавилон, Персія, Греція еллінізму і Рим.

Справа внизу – вогненна пекла, серед якої сатана тримає на колінах душу Юди. Біси женуть туди душі грішників. Інші грішні душі вже знаходяться там, скуті ланцюгом, кінець якого утримує диявол. У самому низу, в клеймах, представлені різні види мук, які душі зазнають тяжких гріхів. Між раєм і пеклом – прив’язана до стовпа людина, якій ангел зі свитком оголошує його долю. Це милостивий блудник, який «заради милостині позбавлений вічних мук, а заради розпусти позбавлений Царства небесного».

Прокрутити вгору