Перше освячення церкви Святого Різдва Христового

«Став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, зняв руки до неба і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема бога, що був би тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милість слугам твоїм, що ходять перед тобою усім серцем. Чи ж Богові бо справді жити на землі? Та ж небо і небо небес не можуть тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував тобі! Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга твій оце сьогодні тебе молить. Нехай очі твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке ти сказав: Ім’я моє буде там! Вислухай молитву, якою слуга твій молитиметься на цьому місці! Вислухай благання слуги твого і народу твого, Ізраїля, коли вони молитимуться на цьому місці. Вислухай з місця, де ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости.» (1 Цар 8, 22-23. 27-30)

02 травня є пам’ятним для Нас та вірних прихожан нашої церкви. Саме в цей день 10 років тому було звершено перше освячення церкви Святого Різдва Христового, що в сщ. Залізничне Сумського району на Славу Божу та для спасіння душ наших. Для декого цей Божий Дім, в якому вже десять років постійно звершуються Богослужіння, став рідним.

Святкування урочистості освячення власного храму є нагодою ще раз замислитись над тим, чим у нашому житті — в житті християнина — є храм: церква чи каплиця, куди ми приходимо, щоб зустрітися з Богом, де ми молимось. І справа тут не в самій будівлі. Адже як перші християни молились по домах, то й ми також можемо молитися в будь-якому будинку. Власне, ми це і робимо, коли, наприклад, молимось у себе вдома. Але освячений храм — це місце виняткове. Це святе місце. І неважливо, чи це величний кафедральний собор, чи маленька непоказна капличка. Храм освячений молитвами тих, хто сюди приходять, хоча самі ці люди — слабкі та грішні. А головне — тут постійно перебуває Всевишній, присутній у Пресвятих Дарах. Матеріальний храм, збудований з бетону (цегли, дерева, металу), є також образом «живого храму», яким є свята Вселенська Церква. Як у конструкції храму використано різний матеріал, так і Церква складається з різних людей… Як кожний елемент храмової споруди виконує свою функцію, так і кожна людина має в Церкві своє місце…

Сьогодні Ми підносимо подячні молитви Всевишньому, молимось і за спочили прихожан храму, які відійшли у вічність. Незмінними залишаються Наші молитви про повернення мирних часів в Україні.

Нехай у день десятої річниці цього храму засяє лампада Божественної благодаті і зігріє душу кожного щиро причетного до його створення.

На фото – 2012-2013 рр., як і з чого все починалось…

  • DIGITAL CAMERA
Прокрутити вгору