Повністю стихира, з якої взята згадана фраза, звучить так: “Будемо постити постом приємним, угодним Господу; істинний піст – від вад ухилятися, стриматися язиком, відмовлятися від гніву, розлучатися з пожадливостями, лихослів’ям, неправдою і клятвопорушенням. Якщо всього цього буде менше, то піст буде істинним і сприятливим!”
Тобто піст має бути приємним не нам, але Богові. Слово “приємним” означає зовсім не те, що багато хто зазвичай думає.
У цьому контексті воно пов’язане не стільки із задоволенням, скільки з дієсловом “приймати”. У грецькій мові, з якої було перекладено цю великопісну стихиру, є прямий зв’язок слова δεκτός (яке й перекладено як “приємний”) з дієсловом δέχομαι – “приймати”, “сприймати”, “чути”.
Тобто приємний – це той, який буде почутий і прийнятий Богом.
Піст – це те, що ми добровільно приймаємо, беремо, несемо.
В описі приємного посту ми не знаходимо жодної згадки про їжу. Акцент робиться виключно на духовному житті та боротьбі з гріхом, зі спокусами, з пристрастями. Гастрономічні ж обмеження покликані тільки допомогти в цьому. Утримання в їжі допомагає нам звернути увагу на духовну, найважливішу складову нашої людської природи. Свідомо відмовляючись від надмірностей у їжі, людина ставить на місце свої тваринні пристрасті й віддає пріоритет духовним цілям. Піст вчить нас підпорядковувати бажання розуму і волі, а розум і волю – слову Божому. Саме такий піст Церква і називає приємним Богу.
Піст, як і Царство Небесне, шлях виключно добровільний.
Дякуємо Всевишньому за те, що цьогоріч ми разом маємо змогу постити й молитися на Псалтирі, протистояти спокусам і гріху, в чому нехай зміцнить Він наші старання.